Студентка 1 курсу заочної форми навчання Торбенко Анастасія.
Уже 8 років я – учитель фізичної культури Кир’яківського ліцею з початковою школою та гімназією. А бути учителем фізичної культури в сільській школі — означає бути не лише педагогом, а й вихователем, і тренером, і наставником. Тож постійно шукаю «родзинки», щоб заохотити моїх вихованців не лише з радістю приходити на мої уроки, а ще й бігти у спортзал після уроків. Такою «родзинкою» став чирлідинг. Переглянула відео, показала дітям і….. вогник у їхніх очах дав зрозуміти, що це «саме те». У команду чирлідерів прийшли учні і старшої школи, і молодшої. Дебютували ми 2016 року на шкільних лінійках, позашкільних та спортивних заходах.
З впровадженням нової української школи я пройшла семінари, курси з викладання чирлідингу. І в 2019 році все закрутилося «по-серйозному». Команди вже були сформовані і нам дуже кортіло вийти за «межі школи», випробувати себе і свої можливості у змаганнях вищого рівня саме з цього виду спорту. Проте активний розвиток нашої діяльності, а саме команд «The Best»(juniors) і «Cool girls»(kids), припав на період карантину, тому можливості наші були обмежені. Участь у змаганнях здебільшого брали онлайн. Але саме в цей час вчилися радіти першим серйозним перемогам — отримували нагороди, кубки за І, ІІ, ІІІ місця. Підготовка проходила і вдома, і на вулиці, локації постійно змінювали. А коли командам довелося брати участь в офлайн-змаганнях у шкільній лізі в Києві, то щастю нашому не було меж! Адже видовищність, організація, дух суперництва, емоції були неймовірними. З тих пір ми вже не раз їздили до Києва, Одеси, Миколаєва, бачили рівень як шкільних, так і професійних ліг. Від побаченого нам хотілося удосконалювати себе й розвивати вміння, майстерність, професіоналізм. Відтоді команди готувалися більш професійно і активно, тільки вже в складніших умовах, так як карантин затягнувся на довгих 4 роки, а потім війна…. Звісно – тривала перерва. Перерва у ціле життя (так нам здавалося з дітьми). Але продовжували спілкуватись, підтримували один одного морально, ставили номери для підтримки славних ЗСУ, намагалися виживати в цих умовах. На жаль, частина молодшого колективу виїхали з України і ми залишилися із старшою групою. Ми вишукували безпечні місця для зустрічі, спілкування і роботи. Саме ці моменти нас надихали, тренування відволікали і приносили нам задоволення від можливості спілкуватися і удосконалювати нові акробатичні елементи, рухи, продвигатися вперед. Періодично ми чули вибухи, які долинали здалеку, але не припиняли тренувань, ми забували про все, так як постійно знаходимося на одній хвилі, відчуваємо єдність, бажання працювати і розвиватися, бажання – ЖИТИ. Уже з покращенням ситуації в нашій місцевості ми відновили активну діяльність. До наших команд доєдналася молода тренерка-хореограф Юркевич Єлизавета, нові дітки, нові ідеї. І саме в цей момент випав шанс взяти участь у чемпіонаті. Спільно зі старшими чирлідерами дали назву нашому клубу «AmVerL Dance Company», знову створили комаду молодших під назвою «FRESH DANCE» і старших «»The Best «, почали активно займатися і тренуватися, готуватися до змагань. Чемпіонат пройшов на високому рівні. Діти відволіклися від жахіть війни, отримали купу позитивних вражень від подорожі, прогулянок містом Лева і самих змагань в яких вибороли ІІ і ІІІ місце у золотому фіналі. Адже чирлідинг — яскравий вид спорту який поєднує в собі гімнастику, акробатику, різні жанри танцю та неабияке видовище, а вогники в очах моїх вихованців, бажання творчо працювати і розвиватися надихають мене як вчителя і вкотре надають мені сили не опускати рук, продовжувати виборювати право на життя, розвиток, свободу. Я впевнена, що знаходжуся на своєму місці і працюю за призначенням. А мої чирлідери – це промінчики з невичерпним джерелом енергії, теплоти, любові.
